Рідне Слово

«Напередодні Нового року знайдеш щастя на ялинковому базарі». Ксенія тоді посміялася і забула, порахувавши слова циганки маренням, але зараз, ніби окропом ошпарило – а може, недарма все так склалося, можливо, все до того й йшло? Задала собі питання, і ліниво запакувавши себе в зимове екіпірування, вийшла на вулицю

Ну ось, на настінному календарі залишився один листок. Ксенія з сумом оглянула свою кімнату.

Життєві історії 0

Віра знесилено опустила руки на коліна і заплакала. – Що ж робити? Перед самим святом такий дефіцит зник із власної квартири. Ви б знали, чого мені коштувало цю салямі дістати… Людмила, лаборантка, познайомила зі своєю двоюрідною сестрою, яка провідниця…. Ось я і випросила в неї хоча б одну салямі привезти… вона з Києва день потягом… я переплатила… вас хотіла порадувати. Думала, батьки прийдуть, пригостимо. А сало… сало мама через дальню родичку – справжнє, сільське нам дістала

— Коля, зізнайся, це ти взяв? Ну ось тут, у шухлядці лежало, ну згадай,

Життєві історії 0

Їй було тоді 35 років. Немолода жінка. У її ровесниць у селі по троє, четверо діточок уже було. Микола, чоловік її, був на десять років старший за неї

Тетяна не мала дітей. Лікар так і сказав: – Ти ніколи не зможеш мати

Життєві історії 0

Дивлячись на троянди, Наталя тоді й завела бесіду про спільний побут. Жодних перешкод до цього вона не бачила, та їх і не було – об’єктивних, принаймні. І Артем так і не зумів навести жодного аргументу «проти». Крім банального «не хочу». — Ти зрозумій, – розтлумачував він дівчині, – спільне життя – це велика відповідальність. Нам доведеться притиратися одне до одного, поступатися

Зітхнувши, Наталя востаннє критично оглянула ялинку і поправила кілька іграшок. Але до Нового року

Життєві історії 0

Давно це було, років сорок п’ять тому. Щоранку Захар біг на трамвай номер одинадцять, їхав на роботу. А через дві зупинки входила вона – симпатична дівчина з каштановим волоссям і зеленими очима. Він давно її запримітив, а за деякий час і вона побачила, що він поглядає в її бік і посміхнулася у відповідь. Швидкі погляди й усмішки – сім зупинок щастя, і потім розлучалися, дівчина виходила раніше на одну зупинку

Іноді пасажири трамвая бачать, як літній, сивий чоловік обережно виходить із нього і подає

Життєві історії 0

— Ось це так! – раптом вигукнув тато. Провідниця теж, напевно, спросоння була, і висадила нас на іншій станції, а наша станція наступна. Як же тепер бути? Ми ще постояли, обмірковуючи, що ж робити. Мороз був невеликий, тихо падав легкий сніжок, погода була чудова, але було якось боязко, особливо мені, темно, а навколо ні душі. — Підемо, хоч на вокзал зайдемо, там веселіше, – запропонував тато

За все своє довге життя я зустрічала Новий рік багато разів і щоразу по-різному.

Життєві історії 0

— Дорогі земляки! Коли садочок і школа під боком, то й часу більше на себе, на дітей, на чоловіка, тоді й жінка прекрасна. Не з чуток знаю, як важко везти дитину з одного кінця міста в інший. Ось цю проблему і треба вирішувати. А щодо смачних страв… дівчата, у мене є рецепт фірмового пирога, багато років готую… завжди виходить. Записуйте просто зараз… Ведуча, почувши про рецепт, від подиву підвела брови (такої домовленості не було). Але Галина вже диктувала на камеру рецепт пирога

У будинку Горенків переполох: слабка половина виявилася зовсім не слабкою, і вже офіційно стала

Життєві історії 0

І тепер вони удвох нерішуче стояли на порозі веранди. Веранда в будинку була напіввідчинена, але навіть її замело сантиметрів на п’ять. Мурзик наважився зробити крок на неї і тут же відсмикнув лапу. Понюхав сніг, невдоволено зморщився, а потім кулею вилетів на вулицю, майже повністю провалившись у замет із м’якого, пухнастого снігу. — Оце так справи, – протягнула Катя. Вона натягнула валянки і просто в халаті вийшла на веранду

— Мамо! Мамусь! – крикнув Михайло, влітаючи в будинок. У руках він тримав лопату,

Життєві історії 0

Подивившись на робітників, що сиділи неподалік, Лариса згадала, як прийшла сюди працювати 30 років тому. Вона тоді тільки випустилася з технікуму, і першим щаблем у її кар’єрі стала посада помічника зоотехніка

Лариса вийшла зі свого кабінету і попрямувала у бік їдальні. Час обіду настав півгодини

Життєві історії 0

– Сонечко, я так скучила, сил немає! Намагаюся вирватися до вас на вихи, так хочеться твоїх голубців мммм та шашлики, а ще огірочки з куща зривати і є… Це ж не магазинні! І малина… Яка вона у вас смачна… Як же мені набридло це місто! Робота-будинок ррр…

– Сонечко, я так скучила, сил немає! Намагаюся вирватися до вас на вихи, так хочеться