Життєві історії 0
— Це ж фотостудія?! З її збитого дихання було зрозуміло, що вона дуже поспішала. — Так, але ми закриваємося. Кінець робочого дня. Ви, вірно, хотіли записатися? Це можна було зробити в адміністратора по телефону… Договорити Сергію не дали. — Молодий чоловіче, мені терміново! Усього одну фотографію! – у її голосі не було й нотки прохання. Це радше був наказ, що не залишає зазору для заперечень
Це був один із тих чудових вечорів напередодні Нового року, коли до святкової ночі
Життєві історії 0
Сказав, зараз одружимося, потім він зробить ремонт у своїй квартирі й перевезе нас туди. Нарешті я поїду з цієї діри! — Так він же не такий багатий, як ти хотіла, – Ніні стало прикро за рідне село, яке дало притулок Каті та її дитині. — Що робити? – зітхнула дівчина. – Спочатку з Вадимом поживу. А там знайду собі нормального мужика й розлучуся. Головне зараз – переїхати у велике місто
Рішення переїхати в сільську місцевість у Ніни з чоловіком Олексієм було обопільним. Обидва виросли
Життєві історії 0
— Потрібно просто пляшечку з водою непомітно покласти в машину, а потім вказати на неї, мовляв, забери свою воду. І далі реакція. За нею все стане зрозуміло. Якщо скаже, що не його – це одне, а от якщо почне ухилятися і придумувати на ходу… тут… сама розумієш. Оля відмахнулася від подруги, вважаючи, що все це дурниця, але коли вони виходили з кафе, пляшечку з водою захопила
— Тут одна моя знайома перевірила цим способом, чи не ходить чоловік наліво, крику
Життєві історії 0
— Не захворіла я, Валерочко, просто настрою немає. Все крутимося, крутимося, коли молоді були, все на потім відкладали, все для дітей! Тепер онуки один за одним пішли. Ти не думай, я всіх дуже люблю, але знову все тільки для них. А чому так виходить? Та тому що ми живемо не окремо. Скоро сорок років, як ми разом, а все скачемо, як молоді. Вранці Таня зі Славою на роботу збираються, Христинка з Микитою до школи, до туалету черга, у ванну не пропхатися. Поїли, до пуття не прибрали і побігли, а я ходжу і підтираю за всіма. Начебто й не важко, але невже ніколи ми з тобою окремо так і не поживемо, як люди, га Валеро
Валерій Іванович відвів молодшого онука Микитку до школи і бадьоро крокував через скверик назад
Життєві історії 0
— Ось саме, хто може, той і робить. А я жіночу роботу не можу. Не привчений. У моїй родині завжди так було – мати по дому шаруділа. — Шаруділа? – усміхнулася Олена. – А в моїй родині батько посуд мив і підлогу, що ж тепер? Домашня праця – це теж праця. Ось саме, чоловіки чомусь сприймають роботу жінки по дому як належне. Мені теж після роботи хочеться прийняти ванну і повалятися на дивані
— Оленко, ти чого? Я посуд мити не буду – це взагалі бабська робота!
Життєві історії 0
— Розумієте, машина заглохла, довелося залишити на посту. Бензин закінчився. Дві заправки проїхав і жодна не працює. Вони, бачте, новорічну ніч святкують і до третьої ночі закрилися. Спочатку хотів почекати в машині, а потім понадіявся, що мене підбере хто-небудь, – сказав чоловік, – не даремно сподівався. Ви для мене чарівницею виявилися. Мені ж додому швидше треба
Надія поспішала. Тільки півтори години залишилося до Нового року, а вона все ще в
Життєві історії 0
Поки Надія ще не передумала, турботливі менеджери викликали таксі й відправили її додому з подарунками та накидкою. Але, як це часто буває, ейфорія від виграшу випарувалася так само швидко, як прийшла. Опинившись у рідних стінах, далеко від усіх цих посмішок, чемних слів, оплесків на тлі, Надія зрозуміла, що потрапила в пастку досвідчених маркетологів і зробила абсолютно непотрібну покупку. І що тепер робити
Крім снігу, що замітає яскраво прикрашені ілюмінацією вулиці, грудень приносить приємні клопоти. Думки про
Життєві історії 0
Гроші я зберігала, як бабуся, замотавши купюри в платочок і сховавши на антресолях. Я не пам’ятаю на що ми збирали. На машину чи на дачу
Я виходжу із рацсу разом зі своїм колишнім чоловіком. Вже 12 хвилин, як ми
Життєві історії 0
На Мишка чекала картопля пюре і котлета. Дитина жадібно накинулася на їжу, а жінка дивилася на нього витирала сльози
Ірина визирнула у вікно. Так і є, маленький Мишко самотньо сидів на лавці, а
Життєві історії 0
– Та взагалі сьогодні день невдалий. Дощ лупить, навкруги одні дурбелики. Ось юнак тут тупить по-чорному, та ще й стоять усі як барани, хоч би посунувся хтось углиб салону
Ольга вийшла із перукарні дуже задоволена. Нарешті після кількох років сумнівів вона вирішила зробити

You cannot copy content of this page