Рідне Слово

– І це все?! – здивовано вигукнула вона. – Та що ти, кохана! – радісно відповів Семен. – Яке там усе! Це тільки початок! Тут посуд і постільна білизна. А тут книжки, свічки. Про всяк випадок. Раптом світла не буде. Ще мило і пральний порошок. Коли всі речі було перенесено, Семен і Олеся стали їх розбирати і розкладати по місцях. При цьому вони звірялися зі списком. Коли все розклали і перевірили, настала ніч. Пора було лягати спати. – Важкий сьогодні день був, – промовив Семен, засинаючи. – Якби ти знала, скільки мені довелося винести всього. Адже поки я речі збирав свої, Ірина постійно поруч була, – фантазував Семен

Ірина вийшла з кухні й подивилася на годинник. У цей самий час, але з

Життєві історії 0

— Приїхали вони з Артемом до свекрухи після тривалої перерви в кілька тижнів, а та з животиком! І таким уже пристойним, місяців 5 напевно. Сестра не сказала ні слова, і сама сваха промовчала. Так, зараз і пізніше матерями стають вдруге або втретє, і я б нічого не сказала, якби не з’ясувалося, що цю пізню дитину, пані зібралася без чоловіка підіймати на ноги! – продовжує Ксенія. — У неї розум є? В її роки, та без чоловіка. А утримувати її хто буде? – обурена подруга

— Ні, я незадоволена їхнім шлюбом, потрапила моя Настя як курка в окріп із

Життєві історії 0

— З нянею, гроші напевно черговий мужик дав, няня Ірині й зателефонувала, так і так, мені за тиждень ще оплачено, а як далі – вирішуйте, якщо опіка прийде, то я змушена буду Тимофія їм передати. Ну і все, Ірина одразу ж полетіла і хлопчиська до себе притягла. Ми думали, що на кілька днів, а з’ясувалося, що вона його хоче залишити. — Я йому хрещена, у мене ближче за Настю подруги не було, – заявила Ірина чоловікові і свекрусі. – Тимоху ніхто не візьме, йому в дитбудинок йти? Не переживай, ми його квартиру здамо, хлопчик отримуватиме пенсію, ми оформимо опіку, а потім, можливо, усиновлення

— Люди довго думають, чи брати в сім’ю дітей родичів, і не завжди позитивне

Життєві історії 0

— Мамооо… Вона пішла. Я не могла її наздогнати… – ридала Ліза, коротко і судорожно схлипуючи. – Я до мами хочу-у-у-у. Коли вранці вона розмазувала ложкою по тарілці кашу, приїхав тато. Ліза вискочила з-за столу, з криком кинулася до нього. Тато підхопив її на руки, притиснув до грудей, а Ліза заглядала за татове плече, але мами там не було. — Мама вдома мене чекає? – з надією запитала вона. — Ні. сонечко. Вибач, треба було відразу тобі сказати. – Тато опустив Лізу на підлогу, не дивлячись їй в очі. – Мама… вона стала янголом

— Бабусю, а коли мама з татом приїдуть? – Ліза стояла поруч і пильно

Життєві історії 0

— Добрий день, не підкажете, що у 84 квартирі відбувається… — У сусідів?! – здивувалася жінка, – Так там давним-давно ніхто не живе. — Що ви! Там постійно плаче дитина ночами! Але жінка тільки знизала плечима, і поспішила у своїх справах. Може просто наснилося? Ну вже ні! Це точно був дитячий плач, реальний. Через постійне занепокоєння і недосипання Наталя змарніла, зблідла і стала виглядати розгубленою

Страждаючи від безсоння вкотре, Наталка знову чула несамовитий дитячий плач з сусідської квартири. “Та

Життєві історії 0

— Зінаїда знову для доньки гроші по рідні збирає, – повідомила мені телефоном мама, – Валька ж ось-ось восьму дитину на світ приведе, Господи, куди їм стільки! Клич двоюрідної маминої сестри Зінаїди по рідні з проханням дати грошей лунає ось уже 10 років із регулярністю видачі заробітної плати. Бо розуму немає ні в Зінаїди, ні в доньки її. А ось родичі є, небагато, щоправда. Тому і щомісячні збори на користь голодуючих давно і міцно всім набридли і лягають тяжким тягарем на наші сімейні бюджети

— Зінаїда знову для доньки гроші по рідні збирає, – повідомила мені телефоном мама,

Життєві історії 0

— А ти впевнений, що я сподобаюся твоїй мамі? Знаєш, я дуже хвилююся, раптом що небудь піде не так? Розсміявся і поцілував її у веснянкуватий кирпатий носик: — Перестань, у мене найкраща мама у світі. І ти обов’язково їй сподобаєшся. Вероніка тихенько зітхнула. Ні, Андрій все таки помилявся. Найкраща мама була не в нього, а в неї. Добра, спокійна, турботлива, Інна Тимофіївна привітно зустріла майбутнього зятя, ненав’язливо запропонувала допомогу в підготовці до весілля, запитала, що Андрію приготувати на вечерю. І взагалі поводилася так доброзичливо, що він одразу відчув себе так, ніби приїхав додому

Вероніка розплющила очі й завмерла, вдивляючись у темряву. Її розбудило дивне шарудіння і тихий,

Життєві історії 0

— Без дачі б не вижили, – каже жінка, – все ж таки овочі, фрукти, заготовки свої. Знаєш, зайвий раз намагаюся на дачі переночувати, щоб одній побути. Шкодую тільки, що другий онук прийде на світ вже в холодну пору року. Я від першого їхнього немовляти ще не відійшла: дуже неспокійний хлопчисько, кричав цілодобово. Але щоразу, коли я відсутня у квартирі, щось, та зять у ній руйнує

— Та краще б він не робив нічого, взагалі нічого, – сердиться Ірина Володимирівна,

Життєві історії 0

– Мене звуть Сергій Іванович. Мені вісімдесят сім років, і я вдівець. Сім місяців тому померла моя дружина, з якою ми прожили шістдесят два роки у шлюбі. Ми гуляли з нею у парку, коли їй стало погано, і вона пішла, – Старий подивився кудись на верх, посміхнувся і кілька хвилин мовчав

Видно, що не пияка і не безхатько, але раніше я його ніколи не бачив, хоча

Життєві історії 0

Ось на пагорбі й село, з усього видно старовинне. Добре місце обрали першопоселенці для себе та своїх нащадків, щоб жити тут у селянських працях та турботах, міцними та здоровими ростити дітей та онуків

Ганна Павлівна, як називали її учні, ховаючи сльози образи, підходила до будинку. Так образити