Місяць: Серпень 2024
— А це ви винні, якби ви просто їх йому купили, то не довелося б красти. Самі привчаєте хлопчика до брехні та злодійства! – заявила мені Галина. Галина
— У мами шкарпетки до підлоги прилипли, ти нікудишня господиня, – накинувся з претензіями чоловік. — Молодший сік пролив, я не встигла прибрати. І взагалі, я вже втомилася.
От віриш, перша думка вранці про те, коли ж це все закінчиться, вставати з ліжка не хочу просто, ноги не несуть на роботу, йду до зупинки, а сльози
Віра зайшла на кухню та застигла. На столі бруд і посуд, біля чайника калюжа чаю, у раковині теж не зрозумій що… Зі спальні чути звуки “епічної” стрілялки. Це чоловік
— Наталю, Ти розумієш, що ти вже стара? Сидиш зі своїми спицями, нічого тобі не цікаво! Та з тобою вийти в люди соромно! — холодним голосом промовляв чоловік.
Ольга та Віктор познайомилися зовсім випадково, зіткнувшись візками у супермаркеті. Вони посміялися з безглуздості ситуації, після чого хлопець запропонував Олі допомогти довезти її пакети до неї додому. —
― Хто батько твоєї дитини? Я тебе питаю! Від кого ти принесла в подолі? ― батько суворо дивився на вісімнадцятирічну Христю. Дівчина сиділа на дивані, опустивши голову і
— Я поїду на море один, мені потрібний відпочинок! — чоловік змусив хвору дружину доглядати свекруху — Яка лікарня, Любо? Ти ж сильна, на тобі орати можна. А я
Зважилася написати, щоб виговоритися, може щось зрозуміти для себе в цій історії, може я десь не права. Я на пенсії, не працюю, живу разом із дорослим сином на орендованій
— Один-єдиний раз я попросили тебе про допомогу, не очікували, що ти рідній матері й сестрі на двері вкажеш, – мама збирала свої речі й речі моєї молодшої