Головна

Місяць: Серпень 2024

Чоловік відмовлявся, а потім усе ж пішов на тест. А ось після результатів збентежені ми були вже втрьох. Марійка – донька мого чоловіка, ну в цьому я не сумнівалася! Але дівчинка зовсім не родичка своєму дідові! Висновок напрошувався тільки один, що й підтвердили фахівці, порівнявши готові вже генні дані чоловіка і свекра. — Ось, значить, як вона мене зі служби чекала, курво! – свекор був у нестямі
Життєві історії 0
Взаєморозуміння зі свекрухою в мене так і не склалося. Фатальна нелюбов з першого погляду. Ми з чоловіком чесно спробували жити з ними разом, але витримали лише кілька тижнів.
Знову до матусі зібралася? – кепкував Іван, – Чоловік з роботи прийшов, а ти замість того, щоб вечерю подати, тікаєш? — Та що там подавати, – кажу, – усе на столі. З ложки тебе годувати? Ти ж їдеш до своїх, ми разом їдемо, я ні слова не кажу. — Ще б пак, – посміхається чоловік, – ми звідти з повним багажником їдемо. А від матусі твоєї ти з порожніми руками прибігаєш, або з цукерками, які моя щедра теща онукові вирішила купити
Життєві історії 0
— Мамо, – майже шепочу по телефону, – я до тебе завтра забіжу, сьогодні просто не встигла, замоталася зовсім. — Та не рвися, не загострюй, у мене все
Все, влітку мої муки закінчаться і стане трохи легше, – ділилася Наталя радістю ще ранньою весною. Макс закінчить інститут і піде працювати. А то я кожну копійку на себе витратити боюся, раптом попросить грошей вислати, а в мене немає
Життєві історії 0
Не знаєш, де можна на підробіток влаштуватися, так, щоб і недалеко, і вечорами? – запитала мене сусідка, – Не чула нічого? Я б і прибиральницею пішла вечорами. Я
Мама моя намагалася говорити зі свахою. — Ліда, сина твого не повернеш, а донька моя жива, вона ж вдовувала 7 років, думаєш легко це? Ти вдовою залишилася, тобі було 40, а їй 25. Ну зрозумій ти, живим – про живе, ніхто не зраджує і не забуває Дмитра, але й Марії в труну не лягти
Життєві історії 0
Моя молодша сестра Марія, вийшла заміж зовсім молоденькою, їй ледь виповнилося 18 років. Зі своїм чоловіком вони разом навчалися в школі, всі 11 років дружили, тож нареченим і
Ми з Петром завжди намагалися допомогти їм чим могли. То гроші підкинемо, то побутову техніку надаруємо, все для того, щоб їм жилося краще, а тут ще й автомобіль
Життєві історії 0
— Мамо, а ви нічого не забули? — спитав Сашко, мій син, коли ми сиділи в затишній кухні нашого старенького будинку. Він мав такий серйозний вигляд, наче збирався
Костик виріс без батька, його мама, тітка Надя, завжди опікувалася ним, як могла, і вирішувала всі його проблеми. Вона сама визнає, що через надмірну турботу він виріс лінивим і невпевненим у собі
Життєві історії 0
Мене звуть Оксана, мені 28 років, і я вже шість років у шлюбі з Костиком. У нас двоє синів: старшому Сашкові три роки, молодшому Максиму – рік. Коли
Толька клянчив пляшку мало не кожен день, і я, знаєте, потроху почала йому дозволяти, але намагалася контролювати, щоб він не доходив до крайнощів
Життєві історії 0
Мене звати Світлана, і знаєте, наче все так гарно починалося. Ми з Толіком одружені вже сім років. За цей час було всякого – і сварки, і непорозуміння, але
Я поїхала тільки з сином, а свекруха затамувала злість. Вона дзвонила рано вранці, перевіряючи, чи вдома я ночувала. Могла зателефонувати ввечері, якщо я не відповідала, то мама чоловіка починала надзвонювати моїм батькам, вимагаючи мене до телефону. А потім телефонувала своєму синові з дикою розповіддю про мої “гульки”
Життєві історії 0
Мій чоловік зараз мотається по заробітках, на квартиру нам заробляє. Зібралися кілька хлопців, бригаду створили, вони будівельники, та й оздоблювальні роботи виконують. Мені, звісно, страшнувато було самій залишатися,
Чоловік возить маму та її подруг торгувати, а я в положенні їду на роботу в повній маршрутці. Увечері або у вихідний прошу поїхати до моїх: — Ти з глузду з’їхала? – це вже свекруха, – сама нічого не робиш і сина від турбот відриваєш? Свині самі в себе не вичистять, город сам себе не перекопає
Життєві історії 0
Я живу в маленькому містечку, тихому і сонному, де всі одне одного знають. З Кирилом ми познайомилися 5 років тому, а ще через рік ми зібралися одружитися. Він
Приїжджаю після обіду, – розповідає жінка, – довго достукатися не могла, а потім син двері відчинив. “Амбре” від нього… І невістка така сама. І на столі – сліди вчорашнього, а вони дрімають. — Ми розслабилися після робочого тижня, – пояснив син, – не переживай, ми не кожного дня пʼємо, треба було зняти стрес. До завтрашнього вечора будемо, як нові
Життєві історії 0
Я не знаю, що мені з ними робити, – у розпачі скаржиться сусідці Галина Іванівна, – і в опіку не підеш: дім – повна чаша, у холодильнику все

You cannot copy content of this page