Головна

Місяць: Серпень 2024

Андрій та Олена почали суперечку про спадщину, про бабусину квартиру. Вони змагалися за те, кому вона дістанеться, не звертаючи уваги на те, що мати Катерини ще не встигла охолонути у своїй могилі
Життєві історії 0
Катерина стояла на порозі своєї невеликої квартири, спостерігаючи, як надворі з’являються перші проблиски ранкового сонця. Вона завжди любила ці тихі моменти перед світанком, коли ще не прокинулися шум і
Минали роки, і Анна з матір’ю переїхали до невеликої квартири у центрі міста, вони залишили великий будинок і всі спогади, пов’язані з ни
Життєві історії 0
Аня сиділа на своєму улюбленому кріслі біля вікна і спостерігала за тим, як краплі дощу стікають по склу. Вечір видався похмурим, і вулиці занурилися у напівтемряву. Анна завжди
– Варька, я вирішила залишити свою квартиру і дачу твоєму братові Михайлу, – почала бабуся. – Він чоловік, і йому потрібно дати можливість облаштувати своє життя, але для цього я маю переїхати до когось із вас. Мені вже важко жити самій
Життєві історії 0
Варвара сиділа на лавці у міському парку, дивлячись, як листя осені тихо падає на землю. Вона любила ці спокійні моменти, коли можна було відпочити від метушні міського життя
Віка стояла біля вікна, дивлячись на дощ, що дрібно стукав по склу, і згадувала останні роки разом з Олександром, їхні стосунки були складними, але вона завжди вірила, що зможе все налагодити
Життєві історії 0
Віка стояла біля вікна, дивлячись на дощ, що дрібно стукав по склу, і згадувала останні роки разом з Олександром. Їхні стосунки були складними, але вона завжди вірила, що
Його мати, Галина Сергіївна, була категорично проти мого способу життя
Життєві історії 0
Мені було двадцять два роки, коли я переїхала до столиці. Після закінчення університету в невеликому місті я вирішила шукати своє місце під сонцем у великому місті. Знайшла роботу
Одного дня, коли ми зібралися на родинний обід, тітка Ольга підійшла до мене і, наче між іншим, сказала: – Ти знаєш, що батько та мати тобі не рідні?
Життєві історії 0
Мені було двадцять один рік, коли я вперше поїхав за кордон на навчання. Це була моя мрія ще з дитинства – побачити світ і отримати освіту в одному
Після закінчення школи я вирішила залишитися в рідному містечку і не йти до університету, у нас просто не було грошей на оплату навчання, а мама потребувала моєї допомоги
Життєві історії 0
Моє дитинство пройшло у невеликому містечку, де кожен знав кожного. Моя мама виховувала мене сама, адже батько пішов з сім’ї, коли я була ще зовсім малою. Вона працювала
Не провести людину в останню путь – це крайній прояв неповаги. Що поганого зробив Ірині твій батько, що вона так поставилася до нього? Нічого б із нею не сталося. Це – не хвороба. Я була в положенні Наталею, коли маму ховала. Не думала я, що невістка така
Життєві історії 0
До цього ми з ним 8 років прожили і начебто все було добре. Чоловік розуміє, свекруха цілком лояльно до мене ставилася. І треба ж такому статися! Усе коту
Це добре, що ти на сина чекаєш, – зраділа свекруха, коли УЗД показало стать спадкоємця, – нарешті в нас буде хлопчик, спадкоємець. Ось принесеш в дім маля, ми все влаштуємо за звичаями. За звичаями сім’ї свекрухи – це обрізання. Я сказала категоричне ні. Чоловік не наполягав, його мама теж більше розмов на тему не затівала. Я озвучила, що ми хреститимемо хлопчика, коли йому виповниться півроку, у хресні я планувала покликати свою двоюрідну сестру і рідного молодшого брата
Життєві історії 0
Моєму синові 4 роки. Він прекрасно спілкується з моїми батьками, а ось зі свекрухою я дозволяю йому бачитися тільки в моїй присутності. Через це ми все частіше й
З глузду з’їхали? – випалила мама чоловіка, коли їй розповіли про умови, про платіж, про плани, – Так багато платити! І якось несправедливо виходить, твій внесок – тільки гроші, їх небагато. Більшу частину мій син вкладе за рахунок оренди. Раз нову квартиру ви купите ближче до мене, продавай свою машину, гроші вкладайте в купівлю житла. Платіж буде меншим, а внесок ваш злегка зрівняється
Життєві історії 0
Та я готова була продати свою машину, мама мені ще й додати збиралася, – понуро каже Христина, – ну зрозуміло ж було, що треба якось вирішувати це питання.

You cannot copy content of this page