Лариса піклувалася про неї до останнього дня, і після того, як не стало бабусі з’ясувалося, що вона залишила свою квартиру саме їй, решта родичів образилася, адже всі вважали себе більш гідними спадку
Одного ранку, проводивши чоловіка Сергія на роботу, сина Артема в школу, а дочку Олену в університет, Лариса допомогла своїй свекрусі Галині дістатися до лікарні для процедури крапельниці. Процес
Зате свекруха в той період винайшла фішку: на очах усього будинку вона ходила до нас із тарілкою. Одну тарілку супу могла нести, одну порцію другого. Тарілку в целофановий пакет загорне, навіть не в контейнер і тягне. Повільно йде, щоб усі розглянули: — Ось, синові поїсти несу. У них зараз грошей зовсім немає. Невістка ще якось їсть, а син собою жертвує, дружині годувальниці залишає, а самого вже вітром від голоду носить
На мій ювілей 25 років батьки зробили мені шикарний подарунок: вони подарували мені двокімнатну квартиру. Так, невелику і з поганеньким ремонтом, зате своє житло. Власне, з батьків у
Якщо сказати, що дочка, яка без чоловіка онука ростить, допомагає, а син і сам бідує, то взагалі соромно виходить, – зізналася доньці мама, – ну тобі ж однаково, я для чужої людини сказала, сама ж я знаю, кому за все дякувати
І тут я з подивом дізнаюся, який, виявляється, Федір молодець, – обурюється Лариса, – яка в мами невістка чудова, раз синові допомагати матері не перешкоджає, уявляєш? — Ну
Ти з глузду з’їхав? – Галина Володимирівна зустріла сина саме цими словами, побачивши котяче приладдя, – Ваш кіт тут жити не може! Я онуків рідних ні на хвилину не залишаю у своїй квартирі без нагляду, боюся, що меблі зіпсують, а ви мені котяру на весь день у квартирі залишати зібралися? Ні вже, вези це все назад. Речі можеш залишити, але кота тут не треба. — Мамо, ти знала, що в нас є кіт, коли кликала нас чатувати твій дорогоцінний ремонт, куди нам його подіти на 3 тижні? — У тещі своєї на 3 тижні поселиш, не можете? Ну тоді притулки є, я оплачу половину суми
Ми з чоловіком одружені рік. Нам по 26 років, дітей ще немає, знімаємо квартиру. У нас у планах купівля свого житла, тому винаймаємо там, де дешевше, тобто далеко
Справді, на біса мені це треба? Вчити Арсюшу-лоботряса? Разом легше прожити? Чудова казочка. Годувати Арсюшу легше. Мені йшов 25-й рік і я вже 7 років не жила з матір’ю і братом під одним дахом. — Ну ти ж можеш допомогти матері! – мама навіть руки заломила в театральному жесті, – Рідній матері! І рідному братові! — А я вже допомагала, – кажу, – усе дитинство. Відтоді, як ти заміж вийшла. І аліменти, які ти отримувала на мене, а витрачала на Арсенія і чоловіка – теж були моєю допомогою
Ти ж її навіть не здаєш! – вигукує мама в серцях, – Живеш у чоловіка, квартира стоїть порожня. Тобі вона зараз, загалом, навіть не потрібна! Мені 34 роки,
Син руками замахав, навіщо продавати, і сказав, що у них зайвих квартир вистачає, попросимо орендарів виїхати до осені й заберемо тебе, мама. У них і справді три квартири, дві здають. А невістка так недобре посміхнулася і спокійно каже: “по-перше, квартир зайвих не буває, а по-друге, квартири є не в них, а в неї”. І додала, хоче мій син іпотеку і маму на повне утримання? Будь ласка. Але тоді жити вони будуть із роздільним бюджетом. І що їй свекруха в кроковій доступності, до якої син їздитиме не кілька разів на рік, а бігатиме кожні вихідні, не потрібна
Мені захотілося написати сюди від болю й самотності, а скоріше, щоб просто виговоритися. От скажіть мені невже всі старі люди, якщо в них немає великої спадщини, самотні при
Два роки тому в Марії Матвіївни згорів будинок, один фундамент залишився. Крім хати згоріло все – сарай із курником і курками, невеличка тепличка. У цей час вона була на базарі і торгувала огірочками та помідорчиками зі свого городу. Чи то проводка замкнула, чи то якийсь електроприлад Марія Матвіївна забула вимкнути, але полум’я розгорілося швидко, завдяки сильному вітру, і бідна жінка приїхала вже на згарище. Земляки ще довго зі здриганням згадували, як вона бігала чорним подвір’ям, вимазана сажею і кричала від горя. Жила вона одна, крім курей ніхто не постраждав, але будинок для неї був основним багатством
Стоячи на балконі, Наталя з жалем дивилася на свою свекруху, яка сиділа в темряві на лавці біля під’їзду: покликати, не покликати? Якщо спробувати покликати, то Марія Матвіївна підніме
Я рідна мати, я переживаю. І потім, ну не лізу я до невістки в труси, не цікавлюся їхніми інтимними таємницями, звичайні питання з мого боку, але ж ні, все сприймається так, наче я проникаю в секрети, прагну нашкодити. Адже до того дійшло: син із матір’ю не може говорити, якщо Неля з ним не поруч, щоб вона була в курсі й чула, що жодних таємниць він мені не розбовтав
Та жодного разу за всі 8 років я в них ні гривні не попросила, в голову таке не спадає просто, навпаки, намагаюся в гості прийти з гостинцями, дарую
Ось саме, що немає в тебе дітей. Чим тобі ще займатися, чоловіка твого вже давно немає? Важко дійти до старої тітки, щоб їй допомогти? А доньці моїй більше не дзвони, я не хочу нікого турбувати і собою обтяжувати. У неї діти, онуки. Куди вона зірветься і поїде? І грошей зайвих на доглядальницю в неї немає, вона молодшій доньці допомагає, та й середня ще в декреті. Важко на чужині їх виживати. І, до речі, коли до мене підеш, захопи мені з магазину червоної рибки, Ліда приходила, але забула купити, а мені так рибки захотілося
Тобто, вона вже благополучно забула, що я в лікарню ходила не просто так, що я маю бігти, кидаючи капці, до неї, тому що саме сьогодні ввечері їй закортіло
“Юля, мені потрібно сказати тобі правду. Я не хотіла, щоб все так сталося, але я була не права.” Вона мовчала, а я продовжувала: “Я дійсно переписувалася з Ігорем, і він мені подобався. Я не хотіла тобі про це говорити, бо боялася, що ти подумаєш, що я відбила його у тебе. Але я більше не могла брехати.”
Мене звати Наталка, мені тридцять два роки, і вже сім років я живу з чоловіком Олексієм. У нас є син, Петрик, якому шість років. Олексій багато разів пропонував

You cannot copy content of this page