— Це що, у вас щодня стільки роботи? – очі міської невістки округлилися від подиву. — А то як же? Ще закрутки мені допоможеш сьогодні робити. Зима довга, у льох потрібно запасти всього. А як впораємося, відпочинемо. За грибами сходимо. Нещодавно дощик пройшов, мають піти. Весь день Наталя допомагала свекрусі справлятися по господарству. До вечора вона вже не відчувала ні рук, ні ніг, просто падала від втоми. Єдиним її бажанням було прийняти душ, змити з себе піт і втому, очистити від землі нігті, відмити ноги. Сяк-так обмившись із бочки, молода жінка пройшла до хати, маючи намір лягти й заснути, але виявилося, що ще треба перемити гору посуду, а там і чоловік зажадав уваги
В Алли Петрівни одружився молодший син, Григорій. Давно це було, але історія варта уваги. І, начебто, радіти треба, щастя ж, син сім’єю обзавівся, та от не радіє ніяк.
— Тетянко, ти в мене просто дружина-віртуоз, – Сашко відсунув тарілку і, сито посміхаючись, відкинувся на спинку стільця. – Я, якщо чесно, абсолютно непристойно об’ївся. Дуже смачно! — А ще я на всі руки майстер і дуже турботлива. Он, Скажений Огірок підтвердить, – Таня погладила руду, вгодовану таксу. – І, може, я не найкрасивіша, але зате жінка з великою харизмою
— Тетянко, ти в мене просто дружина-віртуоз, – Сашко відсунув тарілку і, сито посміхаючись, відкинувся на спинку стільця. – Я, якщо чесно, абсолютно непристойно об’ївся. Дуже смачно! —
Поїздка на конференцію була для Ганни Павлівни можливістю зустрітися з донькою і побалувати її домашньою їжею. Після роботи вона відразу зателефонувала Марійці: — Уявляєш, я їду у відрядження до столиці! Скоро побачимося. Що тобі привезти, донечко? Марія у відповідь якось зам’ялася. — Навіть не знаю, мамо. У мене стільки справ
Ганна Павлівна прокинулася вранці в п’ятницю з дуже дивним відчуттям. Їй наснився яскравий сон, детальний і незабутній. Якби вона була забобонною, то одразу почала б панікувати, тому що
— А де ж ви спите? Ночуєте де? – запитують дівчатка. Жінка усміхається. — А я не сплю літо ж. Я сиджу біля річки, на лавці. А сьогодні прийшла до мого, тепер уже не мого будинку, піднялася на поверх, знаєте, дивлюся – відчинено, Миколка маленький любив ховатися від мене там, на даху, у мене промайнула шалена думка залишитися там на ніч. — Що за жах, обурюються дівчата
Оленка співала від щастя, ще б пак! У неї є квартира, своя квартира, без злісної господині, яка вимикає світло об одинадцятій, стоїть над душею і вимикає газ під
— Ну як же? Я ж казала Аллочці, що посидимо в тісному сімейному колі, потім сфотографуємося на спільне фото, тільки родичі, розумієш? — Ні не розумію, мамо. Мати показала очима на Влада. — Свої, розумієш, свої, родичі. — Та що тут незрозумілого, – фиркнула сестра, – відвези хлопчиська до його рідні, бери дружину і повертайся. Мама ж сказала, що без чужих хоче
— Кириле, я затрималася трохи на роботі, ти поїдь з дітьми, а я заскочу додому, переодягнуся і поїду… — Так Алло, добре. Я збираюся тоді, дітей беру і
— Ось через цю квартиру і розгорівся скандал, – хитає Галина Григорівна головою. – Я запропонувала синові офіційно провести обмін – його частка в моїй квартирі на цю однокімнатну. А Оля надулася, коли почула. І ображається досі! — Напевно, розраховувала, що ти тихо заберешся в цю однокімнатну, а їм трикімнатну залишиш? — Саме на це вона й розраховувала, все кричала, що в них сім’я, а я одна, мені менше місця треба
— Тут заперечуй-не заперечуй, а він мав повне право привести її до нас у квартиру, – пояснює Галина Григорівна подрузі. – Мама моя так розпорядилася: половину мені, половину
Ярослав пішов, але забув узяти свій паспорт. Його Ольга знайшла на підлозі біля ліжка. Поспішав, мабуть, коли свої лахи збирав. Відкрила, щоб подивитися його прописку у Харкові. Хіба мало стане в пригоді. На її подив, він зʼявився на світ в Києві і прописаний у тій самій квартирі, в якій вона була в нього в гостях один раз. — Альфонс! – підсумувала Тамара Василівна. – Не переживай. Прийде, не відчиняй. Я йому сама паспорт віддам
Ольга проживала з бабусею в трикімнатній квартирі в Святошинському районі столиці. Вона не пам’ятала матір. Коли її не стало, їй і чотирьох років не було. Бабуся Софія Андріївна
— Невже ти стала така багата на гроші, що дорогі цукерки нам привозиш? – запитувала мати, радіючи успіхам доньки. — Ну, не така багата, як хотілося б, але не голодуємо ми з Марійкою. І то добре! – сміялася Света, – у місті більше замовлень, я намагаюся шити добре, і вже є в мене постійні клієнти
Світлана овдовіла, коли їй було всього тридцять років. Безглузда ситуація забрала життя чоловіка. Чотири роки промучилася Світлана в селищі, в будинку, де вони з чоловіком були раніше такі
— Годувальниця приїхала! Ольго, загорни нам, що готувала, хоч удома скуштуємо твоїх шедеврів. Оля засміялася разом з усіма і поганий настрій почав потихеньку відступати. Тітоньки потягнулися на кухню, щоб скоріше накрити стіл. А ось уже всі за столом і привітання Дімі з усіх боків, поки нарешті не встає Віра Миколаївна: — Синочку, я хочу побажати тобі здоров’я, щастя і вміння, яке не всім дано
— Оленько, звільни мені стіл, будь ласка. А то мені поставити продукти нікуди. Віра Миколаївна рішуче переставила блюдо з індичкою, уже готовою до подачі, на стілець поруч зі
Бабусин будинок вирішено було відбудувати заново. Усі дорослі члени сім’ї виділяли на цю добру справу певну суму. А відповідальність за саме будівництво поклали на мене. Чому? Тому що я за фахом інженер-будівельник. Щоправда, досвіду в мене не так багато, лише два роки тому закінчив університет. Але в решти в сім’ї не було й цього. До того ж грошей у мене немає. Звідки вони в молодого фахівця на самому початку кар’єри? Тож, не маючи можливості вкластися в цю справу фінансово, буду безкоштовно працювати сам
Взимку в бабусі згорів будинок. Рідні у старенької багато, і її було кому прихистити. Але доля будинку в селі дуже всіх хвилювала. По-перше, це було улюблене місце літнього

You cannot copy content of this page