— Бабуся! – вигукнула вона. Так, скринька була бабусі Насті. Та пішла з життя майже шість років тому, залишивши у спадок улюбленій онучці цю дрібничку. Вона сильно переживала і не захотіла тоді її дивитися. На той час Настя була вже в положенні, а бабусині речі принесли б їй нові хвилювання. Тоді вона просто засунула свій спадок у шафу і благополучно про нього забула
— І звідки в мене стільки мотлоху накопичилося? – запитувала сама себе Настя, завантажуючи черговий пакет старими і сильно поношеними речами. Вона працювала з самого ранку, після того
— Нема у вас совісті! – почала подруга свекрухи, – Вам би треба піти на квартиру, збирати, своє наживати, а ви тут окопалися, на дармове. Матір експлуатуєте, в її квартирі розплодилися і жодної подяки. — Я, – відповідаю, – «розплодилася» у квартирі законного чоловіка, а ось ви, розговорилися про чужі справи і на чужій території. — Хамка, – сказала свекрухова подруга
Я заміжня, живу на території чоловіка. Йому житлоплоща дісталася від бабусі. Біда в тому, що другу половину цієї ж трикімнатної квартири успадкувала свекруха. У цій квартирі вони завжди
Нещастя переслідували її очевидно тому, що вона порушила закон природи. Вийшла заміж за двоюрідного брата. Так вийшло, що юною дівчинкою вона приїхала до бабусі в гості. У неї закохався двоюрідний брат Іван. Він був старший на три роки. Побачивши симпатичну міську дівчинку, яка нагадувала ангела з кучерявим білим волоссям і великими блакитними очима, він втратив спокій
Ліза йшла по глибокому снігу в село. Жодних слідів людей чи транспорту. Іноді вона сідала на сніг і плакала від утоми. У селі вона не була відтоді, як
— Як так? Звільнитися в нікуди? – жахнулася мама, – Ну хто так робить? Ні, це нікуди не годиться. Ідуть нормальні люди тільки кудись, а так, без чіткого плану… А сім’я? А дружина і дитина? Хто їх годуватиме й утримуватиме? А за квартиру платити як? Та банк у вас за дві секунди відбере все, варто тільки кілька місяців заборгувати. Ні, це зовсім не діло, щоб здоровий молодий мужик удома сидів
— Ось чого ти домагалася, питаю її, що хотіла? Зіпсувала стосунки з моїм чоловіком, мені нерви вимотала за ці тижні? Навіщо? – скаржиться подрузі Женя. — Ну так,
Викликати майстра зі зламування замків було не на часі, не псувати ж усім навколо свято, та й Ксенія навряд чи заспокоїться так швидко. Гриша вирішив, що раз не вийшло зробити сюрприз дружині, зробить його батькам. Вже вони точно зрадіють його несподіваному візиту і з ними він зможе відпочити душею і зануритися в добрі спогади про справжнє свято
Наближався Новий рік, і саме 31 грудня Григорію довелося затриматися на роботі, щоб дочекатися дзвінка іноземних партнерів щодо укладення контракту на наступний рік. Він нервово поглядав на годинник,
— Ну що, котяра? – сказав онук. – Заповіла мені бабця тебе добрим людям прилаштувати, а мені півцарства – халупу цю, тобто. Тож ти мені тут своїм лотком смердіти не будеш. Добрі люди в нас де? У селі. Ось туди й поїдеш. Там мишей ловити треба, хто-небудь тебе й забере. І онук бабусі Віри вперше в житті взяв Пушка в руки
“Слава Богу, відстав! Злякався і побіг додому”, – подумала Ольга. А Пушок сидів за кучугуром, втиснувшись у сніг у розпачі й тузі. Люди не взяли його. Не взяли…
Антоніна Михайлівна пам’ятала, як Олексій наступного дня після весілля тихо запитав у неї: — А можна я вас мамою буду називати? І Антоніна Михайлівна погодилася. Олексій не просто називав тещу мамою, він ставився до неї, як до матері. До того ж його рідна мати все ще була жива, але з нею хлопець спілкуватися не хотів, та й вона не горіла бажанням
Стукіт у двері пролунав у той момент, коли Антоніна Михайлівна готувала собі сніданок. Ще з вечора вона зробила сирники, а потім їх заморозила. А вранці, розігрівши, готувалася насолодитися
Катя поморщилася. Не любила, коли мама заводила цю пластинку про вік: страшно ставало. Ти молодий, поки в тебе молоді батьки. Батьки постаріли – отже, ти подорослішав. А потім одного разу… Брррр! Ні, про це вона точно думати не буде. Страшно. — Мамо, так не готуй! Ну правда! Ми не образимося, придумаємо що-небудь, салатиків наріжемо, кинь ти це готування до біса
Останні тижні року, що минає, видалися для Каті просто жахливими. На всіх фронтах. На роботі наче з ланцюга зірвалися й закидали обов’язками, правками ледь не за всіма проєктами
Минуло літо. Молодші трохи втихомирилися. Однак раз у раз спалахували в них сварки на порожньому місці, і по всьому селу чули гучні голоси та смішні дражнилки, якими обмінювалися Светка і Сергій. — Знову у Семенових крики. Яка ж дівка у них горласта! Це щось… – говорили сусіди і похитували головою, посміхаючись
Сашко, сімнадцятирічний хлопець, поспішав до своєї подруги на побачення. Він швидко допоміг матері по дому, прийшовши з роботи. Наносив води в хату і в бочку біля парника, прибрався
— А чому ти тут блукаєш і додому не йдеш, он подивися, ніс червоний, руки холоднуваті, – сказала Аліна, потримавши у своїх руках долоньки дівчинки. — Не хочу, я на тата образилася. — Чому? У тебе ж напевно хороший тато? — Він захворів, лежить удома з температурою, а обіцяв зі мною на ковзанку сходити, а потім купити ту ляльку, що у вас у вітрині стоїть. Я вже півдня на неї милуюся і від цього мені ще сумніше
Аліна працювала в невеликому магазині іграшок. Асортимент у ньому досить великий і від покупців не було відбою. А зараз перед Новим роком дівчині було буквально ніколи присісти. З

You cannot copy content of this page