Приїжджаю після обіду, – розповідає жінка, – довго достукатися не могла, а потім син двері відчинив. “Амбре” від нього… І невістка така сама. І на столі – сліди вчорашнього, а вони дрімають. — Ми розслабилися після робочого тижня, – пояснив син, – не переживай, ми не кожного дня пʼємо, треба було зняти стрес. До завтрашнього вечора будемо, як нові
Я не знаю, що мені з ними робити, – у розпачі скаржиться сусідці Галина Іванівна, – і в опіку не підеш: дім – повна чаша, у холодильнику все
Я не хочу щоб мій син відпочивав біля річки, – вступає в розмову Максим, – я біля річки в селі в бабусі навідпочивався свого часу, поки ви з батьком відкладали на купівлю двокімнатної квартири замість однокімнатної. Річка 3 метри завширшки, по коліно глибиною. Зате без відсотків, зате не в борг. А я мріяв побачити море, цікаві міста. Я навіть із класом не поїхав свого часу на екскурсію до Криму, у нас грошей не було. Своїй дитині я такого не хочу
— І як же ви відпочили? – Ольга Юріївна мала на увазі нашу міні відпустку, – Як їздили в Лебедівку? До яких друзів? З глузду з’їхали? — Мама,
Моя матуся той ще “рятувальник”, скільки я себе пам’ятаю, а це, починаючи років з 5-ти вже приблизно 30 років, мама завжди когось рятує. То невідому нікому бабусю троюрідної сестри, то безхатченка дядька Васю, що спивається, то кішок, то голубів у сквері
Моя матуся той ще “рятувальник”, скільки я себе пам’ятаю, а це, починаючи років з 5-ти вже приблизно 30 років, мама завжди когось рятує. То невідому нікому бабусю троюрідної
Все б добре, але від нас відвернулася вся рідня. Відразу, коли ми тільки починали, мене долали проханнями зробити тортик з тієї чи іншої нагоди. Зрозуміло за безкоштовно. Я вже мовчу про свої трудові та часові витрати, але навіть продукти для нас на той час були дуже дорогі, а рідня не розуміла цього. Іноді на такі безоплатні подарунки родичів просто не було грошей. Доводилося просити заплатити хоча б за продукти, за собівартістю
Лариса з чоловіком Стасом вважалися серед своєї рідні заможними та пихатими. Річ у тім, що практично відразу після весілля вони зайнялися своїм бізнесом. — Не щось надприродне, просто
За годину до приходу гостей дружина зібрала нас з сином Артемом у вітальні на брифінг. — Будь ласка, ви обоє. Поки ми сидітимемо за столом, зберіться, потерпіть. Не їжте, як ви зазвичай їсте. Я вас потім нагодую, коли вони підуть
Був суботній день. Ми чекали на обід Петра Петровича і Катерину Іванівну, а також їхнього сина Василя, одинадцяти років. Це далекі родичі дружини, дуже інтелігентні люди, як вона
Мені здається, головна проблема самотності не в тому, що поруч немає когось. А в тому, що простір навколо себе, що фізичний, що емоційний, треба вміти наповнювати. Наповнювати не смутком, щербатими чашками, вимушеним домосідством, несмачною їжею наскоком, нецікавими передачами, непотрібними розмовами, а наповнювати тим, що тобі смачно, приємно, смішно, радісно й цікаво. А якщо цього немає під рукою, значить, це треба шукати
Нещодавно одна приятелька надіслала мені фотографію своєї вечері. На красивій скатертині стояла розкішна тарілка з вишукано приготованим м’ясом. Поруч лежали столові прибори, у вазі стояли свіжі квіти, а
Та я її прямо запитала, – сказала перша, – пішла б ти за мого Сергія, якби в нього ні кола, ні двору не було? А вона сміється і каже, що не пішла б, бо їй дітей треба кудись селити. Меркантильна погань, ось хто вона
Цю розмову двох жінок пенсійного віку я почула сидячи в черзі до нашого дільничного терапевта. Вони, як я зрозуміла, були добрими знайомими й обговорювали сім’ї своїх дітей. —
Катя поступово звикла, уже й не бралася щось робити. Прийшла з роботи сама, чи Костик, взуття брудне поставила в чистому передпокої, поїла, з-за столу встала і навіть не озирнулася, одразу до себе в кімнату пішла. А що озиратися? Вона ж ніби як “у чужих людей” живе, гостя вона. Зараз свекруха підірветься і зробить
У моєї мами є пунктик: найбільше мама не хоче уславитися поганою свекрухою. Дуже її хвилює, що скажуть про неї люди, невістка, батьки невістки та інші. Аби тільки не
Чоловік Юлії остаточно посварився з матір’ю після перших іменин їхнього сина. Свекруха тоді прийшла, з подарунком. Були в гостях і батьки самої Юлі, її сестра з чоловіком. І за столом мама чоловіка сказала таке, що син не витримав, узяв матір за комірець і до порога провів. — Сказала, що весь рік вона шукала в хлопчика риси їхньої рідні й не знайшла, – усміхається молода мама, – а тому, син її – скоріше за все носить роги та ще й “підкаблучник”. І даремно вона йому на весілля квартиру дарувала
Ну чоловік і не витримав, заявив своїй мамі, що доти, доки вона не вибачиться за свою поведінку, він із нею спілкуватися не має наміру, – розповідає подрузі Юлія,
Брату моєму 19 років, – усміхається Віра, – але навіть не це найголовніше. Найболючішим для мене виявилося те, що мама всі ці роки прекрасно знала про його існування. Знала про зраду батька, знала про синочка на стороні, знала про те, що татусь батьківство встановив. І мовчала
Квартира, в якій ми жили з батьками, повністю належала батькові, – розповідає Віра, – його спадок, від батьків залишилася. А тепер, коли його не стало, таке розкрилося… Вірі

You cannot copy content of this page