Головна

Selena

Виявилося, що одразу після прощання з мамою батько зареєстрував у себе рідного сина. Тато був відповідальним квартиронаймачем, я – неповнолітня, моєї згоди не було потрібно. А далі братик робить фінт вухами: прописує із собою свого сина, потім сам знімається з реєстраційного обліку, а сина не виписує
Життєві історії 0
На мене брат із дружиною образилися, назвали недружелюбно, заявили, що всім родинним зв’язкам кінець. А в мене тільки одне запитання: а чи були ці родинні зв’язки? Моєму рідному
Зате свекруха в той період винайшла фішку: на очах усього будинку вона ходила до нас із тарілкою. Одну тарілку супу могла нести, одну порцію другого. Тарілку в целофановий пакет загорне, навіть не в контейнер і тягне. Повільно йде, щоб усі розглянули: — Ось, синові поїсти несу. У них зараз грошей зовсім немає. Невістка ще якось їсть, а син собою жертвує, дружині годувальниці залишає, а самого вже вітром від голоду носить
Життєві історії 0
На мій ювілей 25 років батьки зробили мені шикарний подарунок: вони подарували мені двокімнатну квартиру. Так, невелику і з поганеньким ремонтом, зате своє житло. Власне, з батьків у
Якщо сказати, що дочка, яка без чоловіка онука ростить, допомагає, а син і сам бідує, то взагалі соромно виходить, – зізналася доньці мама, – ну тобі ж однаково, я для чужої людини сказала, сама ж я знаю, кому за все дякувати
Життєві історії 0
І тут я з подивом дізнаюся, який, виявляється, Федір молодець, – обурюється Лариса, – яка в мами невістка чудова, раз синові допомагати матері не перешкоджає, уявляєш? — Ну
Ти з глузду з’їхав? – Галина Володимирівна зустріла сина саме цими словами, побачивши котяче приладдя, – Ваш кіт тут жити не може! Я онуків рідних ні на хвилину не залишаю у своїй квартирі без нагляду, боюся, що меблі зіпсують, а ви мені котяру на весь день у квартирі залишати зібралися? Ні вже, вези це все назад. Речі можеш залишити, але кота тут не треба. — Мамо, ти знала, що в нас є кіт, коли кликала нас чатувати твій дорогоцінний ремонт, куди нам його подіти на 3 тижні? — У тещі своєї на 3 тижні поселиш, не можете? Ну тоді притулки є, я оплачу половину суми
Життєві історії 0
Ми з чоловіком одружені рік. Нам по 26 років, дітей ще немає, знімаємо квартиру. У нас у планах купівля свого житла, тому винаймаємо там, де дешевше, тобто далеко
Справді, на біса мені це треба? Вчити Арсюшу-лоботряса? Разом легше прожити? Чудова казочка. Годувати Арсюшу легше. Мені йшов 25-й рік і я вже 7 років не жила з матір’ю і братом під одним дахом. — Ну ти ж можеш допомогти матері! – мама навіть руки заломила в театральному жесті, – Рідній матері! І рідному братові! — А я вже допомагала, – кажу, – усе дитинство. Відтоді, як ти заміж вийшла. І аліменти, які ти отримувала на мене, а витрачала на Арсенія і чоловіка – теж були моєю допомогою
Життєві історії 0
Ти ж її навіть не здаєш! – вигукує мама в серцях, – Живеш у чоловіка, квартира стоїть порожня. Тобі вона зараз, загалом, навіть не потрібна! Мені 34 роки,
Син руками замахав, навіщо продавати, і сказав, що у них зайвих квартир вистачає, попросимо орендарів виїхати до осені й заберемо тебе, мама. У них і справді три квартири, дві здають. А невістка так недобре посміхнулася і спокійно каже: “по-перше, квартир зайвих не буває, а по-друге, квартири є не в них, а в неї”. І додала, хоче мій син іпотеку і маму на повне утримання? Будь ласка. Але тоді жити вони будуть із роздільним бюджетом. І що їй свекруха в кроковій доступності, до якої син їздитиме не кілька разів на рік, а бігатиме кожні вихідні, не потрібна
Життєві історії 0
Мені захотілося написати сюди від болю й самотності, а скоріше, щоб просто виговоритися. От скажіть мені невже всі старі люди, якщо в них немає великої спадщини, самотні при
Два роки тому в Марії Матвіївни згорів будинок, один фундамент залишився. Крім хати згоріло все – сарай із курником і курками, невеличка тепличка. У цей час вона була на базарі і торгувала огірочками та помідорчиками зі свого городу. Чи то проводка замкнула, чи то якийсь електроприлад Марія Матвіївна забула вимкнути, але полум’я розгорілося швидко, завдяки сильному вітру, і бідна жінка приїхала вже на згарище. Земляки ще довго зі здриганням згадували, як вона бігала чорним подвір’ям, вимазана сажею і кричала від горя. Жила вона одна, крім курей ніхто не постраждав, але будинок для неї був основним багатством
Життєві історії 0
Стоячи на балконі, Наталя з жалем дивилася на свою свекруху, яка сиділа в темряві на лавці біля під’їзду: покликати, не покликати? Якщо спробувати покликати, то Марія Матвіївна підніме
Я рідна мати, я переживаю. І потім, ну не лізу я до невістки в труси, не цікавлюся їхніми інтимними таємницями, звичайні питання з мого боку, але ж ні, все сприймається так, наче я проникаю в секрети, прагну нашкодити. Адже до того дійшло: син із матір’ю не може говорити, якщо Неля з ним не поруч, щоб вона була в курсі й чула, що жодних таємниць він мені не розбовтав
Життєві історії 0
Та жодного разу за всі 8 років я в них ні гривні не попросила, в голову таке не спадає просто, навпаки, намагаюся в гості прийти з гостинцями, дарую
Ось саме, що немає в тебе дітей. Чим тобі ще займатися, чоловіка твого вже давно немає? Важко дійти до старої тітки, щоб їй допомогти? А доньці моїй більше не дзвони, я не хочу нікого турбувати і собою обтяжувати. У неї діти, онуки. Куди вона зірветься і поїде? І грошей зайвих на доглядальницю в неї немає, вона молодшій доньці допомагає, та й середня ще в декреті. Важко на чужині їх виживати. І, до речі, коли до мене підеш, захопи мені з магазину червоної рибки, Ліда приходила, але забула купити, а мені так рибки захотілося
Життєві історії 0
Тобто, вона вже благополучно забула, що я в лікарню ходила не просто так, що я маю бігти, кидаючи капці, до неї, тому що саме сьогодні ввечері їй закортіло
Діти виростають. І забувають, скільки сил і здоров’я давали їм батьки. Ви ж були маленькою і безпорадною? Ну, а тепер ваша мама стала такою. І що ж ви її… Що хочете зробити, га? Розумію, втомилися. Але давайте на хвилину задумайтеся, мила панночко. Ось раптом не стане вашої мами. Час у вас з’явиться вільний. Не треба буде вночі вставати, доглядати. Ви будете задоволені й щасливі тоді? – з металевими нотками в голосі промовив лікар
Життєві історії 0
Одного разу, у грудні, вони стояли перед магазином. На вітрині була сукня. Срібляста така, мерехтлива. І жінка так на неї дивилася… Захоплено. А потім розвернулася, погладила доньку Любу

You cannot copy content of this page