Головна

Місяць: Листопад 2024

Першою на собі примхи невістки в цікавому стані випробувала свекруха: не так посолено їжу, занадто довго займала санвузол, а Катерині по маленькому закортіло. Не так ходиш вранці. Ірина йшла на роботу до 10-ї, а Катя, яка вже звільнилася, спала до обіду, виправдовуючись тим, що уві сні її хоча б не нудить. До певного часу претензії стосувалися переважно матері чоловіка, висловлювала їх Катя теж наодинці. Ірина – людина неконфліктна, м’яка, намагалася згладжувати кути, входити в становище, терпіла, не загострювала, співчувала
Життєві історії 0
Ірина з чоловіком поки що живуть разом. Хоча як разом… Як сусіди, заяву на розлучення вже подано, – каже Єлизавета про сім’ю своєї старшої сестри близькій подрузі. —
— Дивись, мамо, ось це дідусева дружина Раїса, а це його донька Наталя. Правда, вони красиві? Дідусь каже, що вони живуть десь далеко, так дідусь? – Катруся озирнулася на Петровича, а він важко зітхнув і кивнув. — Що ж вони до Вас не приїжджають, Петровичу? Чи ви посварилися? – запитала я. — Ні, що ти, – замахав старий, – Я їх дуже люблю. Вони живуть за кордоном. У моєї Раєчки спина все боліла, от разом із донькою і поїхала. Там і клімат кращий, і лікування
Життєві історії 0
Раніше ми жили разом із моїми батьками в старому будинку в межах обласного міста. А півроку тому, батьки вирішили купили однокімнатну квартиру на околиці міста, а решту виручених
Не встигла Марія заспокоїтися, як з’явився в неї на порозі чоловік, який назвався знайомим її чоловіка. Як потім зрозуміла – це з тієї самої компанії. Про якийсь борг говорив, натякав, як би розрахуватися… Ось тоді Марія й наважилася виїхати, хоча після того як не стало чоловіка два роки минуло. Причому звільнилася з птахофабрики тихо, без зайвих розмов. Швидко знайшла хату в селі й купила на невеликі заощадження. Вважала, що їй просто пощастило. Грошей було мало, здебільшого та частина, що за батьківську квартиру з сестрою вигадали
Життєві історії 0
Поруч з автостанцією красувався ларьок, підставивши дерев’яні боки яскравому сонцю. Промені були незвично гарячими, хоча ще тільки початок літа. — Ось спасибі, я миттю, – пообіцяла Марія водієві,
— Коли ми з чоловіком працювали на двох роботах, щоб виплатити розстрочку за двокімнатну квартиру, брат чоловіка з дружиною сміялися над нами і казали, що ми впрягли себе в кабалу
Життєві історії 0
Мій чоловік має меншого брата. А брат має двох дітей. І ось коли ми з чоловіком працювали на двох роботах, щоб виплатити розстрочку за двокімнатну квартиру, брат чоловіка
Син майже не з’являвся вдома через велику кількість роботи та відрядження, невістка зовсім не розмовляла з Ганною Костянтинівною, а онуки любили пожартувати над бабусею та її роками: — Дивися, як у неї руки тремтять!
Життєві історії 0
Багато часу Ганна Костянтинівна проводила у своєму будиночку у невеликому селі. Будинок був уже старий — ґанок покосився, в деяких місцях на даху були дірки і фарба вже
Бабуся Віра подарувала невістці всі свої скарби. Скарбів було два — тоненька золота каблучка з червоним каменем і велика брошка з різнокольоровими скельцями, яку вона жодного разу не вдягала
Життєві історії 0
Бабуся Віра була невіруючою. Але найбільше на світі вона боялася двох речей — що Бог поспішить прибрати її до себе і зненацька застане в якомусь непотрібному вигляді, або
Таїсія Павлівна поспішала широкою сільською вулицею, притискаючи до груди пакет зі свіжими булочками. — Тепер на тиждень вистачить,— думала вона,— вдало я до Гаврилівни зайшла. Встигли до крамниці
Життєві історії 0
Таїсія Павлівна поспішала широкою сільською вулицею, притискаючи до груди пакет зі свіжими булочками. — Тепер на тиждень вистачить,— думала вона,— вдало я до Гаврилівни зайшла. Встигли до крамниці.
Бабуся, маленька, худа, в пошарпаному пальті, вона сиділа там у будь-яку погоду. У дощ, спекотний літній день і морозний вечір. Сиділа тихо, не підводячи голови, а поряд з нею, на асфальті, була розстелена невелика ватяна ковдра, з речами, що на ній лежали
Життєві історії 0
Повільно йшов я від бабусі, знаючи, що більше її не побачу. На вулиці Весняній часто зустрічалася мені бабуся та її собака. Вони сиділи в невеликому закутку між аптекою та
— Доброго дня, Віталіку, — прошепотіла одна з незнайомих жінок. — Ти зараз поїдеш із нами. Ми дізналися, що тебе ображає мама. Поживеш поки що в дитячому будинку
Життєві історії 0
Забрали підлітка в інтернат прямо з уроку. Віталік йшов багатолюдною вулицею штовхаючи ногою середнього розміру камінчики. Він уявляв себе футболістом, який забив фінальний гол і поглядав на перехожих,
— Ох, Оленко, самі ми залишилися, та ще й із дитиною на шиї! – Любив голосити свекор, влаштувавшись за кухонним столом і спостерігаючи, як Олена готує вечерю. – А що, у нас сьогодні знову макарони? В Олени горіло все з середини від такого співчуття, але вона намагалася тримати себе в руках. — Та знову, – відповідала вона. – Тому що грошей у нас немає, а макарони поки що є! — Ну, значить, будемо виживати, – сумно констатував Андрій Петрович. – Макарони з маслом – цілком собі їжа. — Масла теж немає, – повідомляла Олена, спостерігаючи за реакцією свекра
Життєві історії 0
— Шикуєш, Оленко?! Батон можна було дешевше взяти, курка теж на знижці буває… Та й простроченням гребувати не варто, у нашому-то становищі! – Свекор закінчив вивчення чека і,

You cannot copy content of this page